Просування бізнесу в Іспанії: соцмережі, живі івенти та друкований журнал

Три експертки про те, як вибудувати стратегію просування, яка справді продає.

Шар 1. Присутність в інтернеті

Юлія Дмитрук — підприємиця, засновниця медіамайданчика Live Spain Club

Питання «навіщо бути в інтернеті» вже не питання. Це як запитувати, навіщо відкривати магазин на вулиці, де ходять люди. Усе, що стосується проявленості, і є продаж. Твого бізнесу, твоєї експертності, твого продукту, тебе самого. І ось що важливо зрозуміти просто зараз: кожна твоя соцмережа — це окремий магазин.

Instagram — магазин. YouTube — магазин. Telegram — магазин. TikTok — магазин. Threads — магазин. І якщо ти як експерт, бізнес чи продукт не ставишся до кожного з цих майданчиків як до точки входу для нового клієнта, то ні про яку багатоканальність і ні про яке збільшення трафіку не може бути й мови.

Років пʼять-сім тому соцмережі були інструментом, щоб «заявити про себе». Ти зʼявлявся, і вже це давало медійність. Зараз інша історія. Зараз, якщо тебе немає в якійсь точці дотику, про твій продукт просто можуть не знати. Це не про впізнаваність. Це про існування на ринку.

Дивись, як це працює на практиці. Жінка хоче записатися до бʼюті-салону. У неї є кілька варіантів. І вона обирає той, де знає керівника, розуміє майстрів, бачила якість робіт, помічала колаборації з людьми, яким довіряє. От і все. Жодної магії, просто довіра, накопичена через безліч точок дотику. І ця довіра складається не з одного крутого поста. Вона складається з присутності.

Тому зараз усе працює як лійка дотиків. Не лійка продажів, а лійка лояльності. І що більше «магазинів», де стоїть твій продукт, то більше в людини можливостей познайомитися з тобою, прогрітися і зрештою купити.

Я чую від експертів: «Але я сам, у мене немає команди, немає SMM, немає оператора». Гаразд, будьмо чесними. Коли я починала свій бізнес у сфері еміграції разом із партнером, чотири роки в нас не було ні команди, ні окремої людини на контент, ні професійної зйомки. Ми просто брали один тип контенту й дублювали його на всі доступні майданчики. Один ролик — пʼять магазинів. Це все.

Тобі не треба створювати 50 унікальних форматів для 50 різних платформ. Це історія великих брендів із маркетинговими відділами, які адаптують повідомлення до мови кожної аудиторії. Ти як експерт можеш починати з одного візуального повідомлення й просто розподіляти його. Головне — почати.

Тож ось питання, яке я хочу залишити: подумай просто зараз, у скількох «магазинах» ти зараз директор? І чи приділяєш ти час кожному з них? Бо тільки тобі вирішувати, як себе обмежувати.

Шар 2. Присутність на живих івентах

Юлія Мединська — співзасновниця SunClub, видавчиня журналу SunClub Network

Ось що відбувається з кожним із нас в еміграції. Ми приїжджаємо з багажем досвіду, експертності, репутації. І стаємо тут соціальними банкрутами. У нас немає кредиту довіри, який був удома. Того, що будувався роками через живе спілкування, через рекомендації, через «я знаю цю людину особисто».

І багато хто робить одну й ту саму помилку: починає шукати чарівну кнопку. Бажано одну. Універсальну. «Надрукуюся в журналі, і завтра вишикується черга». «Зніму рілс і прокинуся відомою». «Увімкну таргет, і від клієнтів не буде відбою». Правда в тому, що такої кнопки не існує. Ніколи не існувало й не буде.

Є ефект присутності. І медіаівенти в цьому багатошаровому медійному торті — один із найкоротших шляхів просто до людини. Поясню чому.

Коли ти ведеш Instagram, ти пласка картка в телефоні. Навіть якщо в тебе приголомшливий контент, гарні рілси й розумні підписи, ти однаково лишаєшся двовимірним обʼєктом на екрані. А коли входиш у зал, де відбувається захід, усе миттєво змінюється. Люди зчитують тебе автоматично, неусвідомлено: як ти тримаєшся, як говориш, яка від тебе йде енергія, як ти дивишся на співрозмовника. За 15 хвилин живого спілкування, за однією чашкою кави ти проходиш шлях, який у цифровому просторі займає пів року прогрівів. Це не метафора. Це реальна механіка довіри.

І ось як це працює в голові клієнта. Він бачить тебе в журналі й фіксує статус. Потім чує голос у подкасті, бачить у сторіс, помічає в рілсі. А потім приходить на захід і зустрічає тебе особисто. Тисне руку. Дивиться в очі. І в цю мить у його голові все складається в єдину картину: вона справжня, вона тут усерйоз, вона така сама, як у соцмережах. І дистанція зникає. Це і є той момент, коли довіра «замикається», і його не купиш за жоден рекламний бюджет.

Але є ще один момент, про який говорять рідше. Живі заходи — це фабрика контенту для всіх інших шарів твого медійного торта. На івенті ти створюєш соціальні докази: фото з лідерами думок, бекстейджі, нові знайомства, колаборації. Ти буквально годуєш свій онлайн тим, що створюєш в офлайні. Ці шари просякнуті один одним.

Один підприємець нещодавно сказав мені: «Усі ваші івенти — це ярмарок суєти». Можна й так дивитися, звісно. Але я дивлюся інакше. Це інвестиція в соціальний капітал. І угоди закриваються не лише на сцені, а й у кулуарах, на нетворкінгу, коли людина вже відчула твій масштаб наживо й готова рухатися далі.

В Іспанії, та й у Європі загалом, особистий контакт вирішує все. Серед місцевих і серед емігрантів. Івент — це не світська хроніка. Це вихід із невидимості на реальний ринок. І цей вихід варто зробити.

Шар 3. Присутність на сторінках друкованого журналу

Бʼярка — співзасновниця SunClub, головна редакторка журналу SunClub Network

Замисліться: пост у соцмережах втрачає охоплення через 48 годин. Алгоритм відпрацював, стрічка оновилася, пост пішов униз. Усе. А журнал лежить у приймальні, на кавовому столику, у коворкінгу, у зоні очікування клініки, і його беруть до рук знову й знову. Один матеріал працює пів року без додаткових вкладень. Це принципово інша логіка присутності.

Але будьмо чесними: багато журналів справді не працюють. Бо наклад малий, або якість не надихає передати далі, або немає продовження ні в інтернеті, ні на великих заходах регіону. Публікація заради публікації — це викинуті гроші. Журнал працює лише тоді, коли він частина системи. Коли він один із шарів того самого медійного торта, про який ми говоримо.

Ось що відбувається, коли систему вибудувано правильно. Людина бачить вашу статтю, і це перший сигнал: серйозно, статусно, варто уваги. Це вже не просто «хтось в інтернеті», а людина, про яку надрукували в журналі. Психологічно це працює інакше, ніж будь-який цифровий контент, бо це мова преміуму. І коли журнал тримають у руках і бачать вашу публікацію, вас автоматично сприймають як лідера думок. По суті, ваша стаття — це ваша VIP-візитівка.

У нас уже є зворотний звʼязок від резидентів: вони дають автографи на своїх статтях. Це реальний маркер того, як змінюється сприйняття експерта після публікації. Розмова на переговорах починається не з «розкажіть про себе», а з «я читав вашу статтю». І це знімає 80 % потреби продавати себе. Вас уже знають, а отже, початок довіри вже закладено.

Важливо розуміти: таргет каже «купи-купи-купи», а журнальна стаття каже: «Ось хто ця людина, ось чому вона робить те, що робить, і ось чому їй можна довіряти». Люди купують у тих, кого розуміють. Ваша історія на наших сторінках дає це розуміння швидше, ніж будь-який інший формат.

Журнальна публікація — це ще й паливо для цілої контент-фабрики: дописи в соцмережах, новий рядок у біо, згадка в презентації, доповнення регалій, ефір із редакцією. Ви отримуєте актив, який використовується знову й знову протягом кількох місяців. І ми навчаємо своїх резидентів ефективного пострелізу, бо вміння «розтиражувати» одну публікацію на десяток форматів — окрема навичка, яка багаторазово збільшує віддачу.

Ще один момент, який часто недооцінюють. Журнал фізично присутній там, де телефон не дістають. Ділова вечеря, конференція, подарунок клієнтові, тека з документами для партнера. Це єдиний фізичний медіаформат, який опиняється в потрібному місці в потрібний момент.

Публікація в друкованому медіа — це не про самомилування, як дехто вважає, а стратегія просування на перегрітому ринку, де вас ніхто не знає, і в еміграції особливо. Ті, хто публікується в друкованому медіа зараз, завтра будуть серед лідерів ринку. Бо вони вже будують фундамент, поки інші чекають на чарівну кнопку.

Часті питання

Як просувати бізнес в Іспанії?

Шарами. Перший шар: соцмережі, де кожен майданчик працює як окремий магазин. Другий: живі івенти, де за 15 хвилин розмови народжується довіра. Третій: публікації в друкованому журналі, які місяцями працюють на ваш статус.

Чи треба вести всі соцмережі одразу?

Почати можна з одного ролика й викласти його на пʼяти майданчиках. Так Юлія Дмитрук чотири роки вела бізнес без команди й оператора. Окремий контент під кожну мережу роблять великі бренди з відділом маркетингу.

Навіщо ходити на івенти, якщо є Instagram?

У телефоні ви пласка картинка. Наживо люди бачать, як ви тримаєтеся і говорите. За 15 хвилин розмови за кавою ви проходите шлях, на який у мережі йде пів року прогрівів. А фото і знайомства з івенту потім годують ваші соцмережі.

Чи працює реклама в журналі?

Працює, коли журнал частина плану: у нього добрий наклад і продовження в інтернеті та на подіях. Пост у стрічці втрачає охоплення через 48 годин, а журнал лежить у приймальнях і коворкінгах пів року. Після публікації розмова на зустрічі часто починається зі слів «я читав вашу статтю».

Що робити зі статтею після виходу журналу?

Розтиражувати її: дописи в соцмережах, рядок у біо, слайд у презентації, ефір із редакцією. Ми вчимо резидентів такого пострелізу, бо одна публікація може працювати кілька місяців.